#goDnister

Для мене Дністер - це таємнича стихія. Ріка, яка ще з дитинства мене заколисала. Вперше я побував тут, коли мені було трохи більше одного року. Моя бабуся пригадує: «потягнули малу дитину з собою. я їм казала, куди ви його берете, залиште зі мною». Тоді, улітку 1990-ого, каже бабуся, була страшенна спека, і я, малий, половину того походу проплакав. Вдень мене рятували від кусючого сонця у затінку дерев поряд із старим скельним монастирем. Колисали мене у гамаку. Усі по черзі. А найбільше мені подобалось, коли мене тримали за ручки і опускали у прохолодну воду. Тоді крикливе мале заспокоювалось. Мабуть, від того часу і зародилася та моя слабкість до Дністра.

Як я був у Брюгге

Це бельгійське містечко не схоже на шумний і «мультикультурний» Брюссель, не має масштабів Антверпену чи осучасненості Генту. Воно спить у віках, і якщо трошки захотіти можна побачити, що йому сниться. Це таке собі «ідеальне» європейське містечко, що збереглося наче у вакуумі. Його часто називають Венецією Півночі або просто Брюге. Про існування цієї середньовічної резервації на загал мало хто здогадується. І в цьому її принадність. Я вперше дізнався про Брюге, коли глянув стрічку «Залягти на дно у Брюгге» (“In Bruges”) за участі Коліна Фаррела. І вам раджу.

О.Е. Львів

Концерт Океану Ельзи у Львові пройшов за рекордної аудиторії у тридцять тисяч. Проте у світлі не невдалого останнього альбому – чи не був цей виступ кульмінацією, після якої розпочнеться спад?

150 років «Что делать?»

 Якщо існують «крилаті фрази», то певно мають бути і «крилаті» запитання. Трохи помандрувавши світом, я прийшов до висновку, що якесь своє «крилате» запитання має кожна нація, кожна країна. І усім своїм існуванням вона стверджує його або знаходиться у постійному пошуку відповіді на нього.

Еклектика мегаполісу

Найбільше розмов у Чікаго чути про «downtown», центр міста по-нашому. Конгломерат хмарочосів, магазинів, розваг. Тут на зміну одноповерховим 2D околицям приходить об’єм. До довжини і широти додається ще один вимір – висотний.

Welcome to America

На шляху до США нас перевіряли тричі. Під час вильоту у Львові (Данила Галицького), Варшаві (Шопена) і у Чікаго (O’Хара). 

Другий вело-вихідний

Сьогодні прокинувся о 10-тій. То пізно для мене. Лежав і думав, що в неньці Україні – уже 11-та. План був такий: виспатись, а потім пошлятись містом, можливо на вєліку. Далеко їхати я не міг, наприклад, у Майнц, куди поїхала Олеся з узбеком, монголкою, індійкою (чи індускою?) та аргентинцем, бо вчора спустив huge amount of money на шопінг у Кельні. А ще, то був шанс для нас відпочити від компанії одне одного. 

Бонн, 02.08.2012. 20-40.

Невеличка станція. Пять днів у Німеччині (вважай - Берліні) моя колєга Олеся дивувалася, де усі бомжі. Одразу по приїзді у Бонн питання відпало.

Дж. Кунс і Німеччина

31.07.2012 Берлін.

Два дні у Німеччині, а тотальний перфекціонізм німців вже виїдає очі. Приклад: ремонт
дороги у центрі Берліну. На проїзджій частині проведена нова жовта розмітка, тунелі і
переходи для пішоходів, встановлені додаткові тимчасові проблискові вогні і світлофори.
Усе це пофарбоване у яскраві жовто-червоно-помаранчеві кольори. Щоб металеві опори усих цих "інородніх предметів" не руйнували асфальт, під ними завбачливі німці поклали дерев'яні чи гумові підкладки. І хтось же думає про усе це!!!