О.Е. Львів

Концерт Океану Ельзи у Львові пройшов за рекордної аудиторії у тридцять тисяч. Проте у світлі не невдалого останнього альбому – чи не був цей виступ кульмінацією, після якої розпочнеться спад?

Гуртам, які мають за плечима понад десять років і досі тримаються, як кажуть «на плаву», можна побачити багато: і трирічну відсутність свіжого матеріалу, і тривале мовчання і експерименти зі звуком. Такі гурти особлива категорія – «священні корови» українського музичного поля – ВВ, Брати Гадюкіни і, звичайно львівський Мертвий півень. Океану Ельзи за рік стукне двадцять і серед цієї плеяди він – як Тарас Шевченко в українській літературі. Вакарчукові добре вдаються національні мотиви і робить він це від щирого серця, а не керуючись мінливою модою. Але головне – він раз і на завжди відрізав: писати пісні українською можна. Проте і Кобзареві не все можна пробачити, наприклад, не можна пробачити розчарування у новому альбомі. А воно все ж має місце, бодай у частини шанувальників. Попередній альбом Океану Ельзи Dolche vita вийшов у 2010. Відтак гурт взяв гросмейстерську паузу, як і належить «великим», щоб створити, як вважалося, щось справді вартісне. Сталося як гадалося чи ні?

Львів був дев’ятим містом, де відбувся концерт рок-гурту. Близько 30 тисяч глядачів, що вмістив стадіон «Арена Львів», з’їхалися не просто зі Львова чи району – зі всієї України. Адже Львів – знаний концертний майданчик для О.Е. Як не як – рідне місто Славка. Навіть сам Вакарчук був здивований такою кількістю глядачів: «Бувало десять тисяч, але тридцять не було». Майже дві години публіка квасилася, в очікуванні своїх улюбленців. І певно прочекала би ще стільки ж якби треба було, бо вже з перших акордів почала несамовито стрибати разом з Вакарчуком. На початку вибрані пісні з нового альбому, а далі увесь трек-лист пересипався перевіреними хітами.

«Обійми» – гарантований «комок у горлі» слухача. Через надривистий вокал і ностальгічні мелодичні рішення у слухача напевно накотиться сльоза. Так би і було, якби до болю знайомих прийомів не було у попередніх альбомах Океану Ельзи. Так, справді, Вакарчук чудово розуміє закони лірики і драми. Але ж якщо втілювати це з альбому в альбом виникає оскомина, правда? Та ж «Обійми» просто таки злизана з минулих хітів "Вiдпусти", "Без бою", і "Я так хочу".

На жаль, альбом ні у записі, ні у живому виконанні не запропонував ані нового звучання, ані нових смислів. "Земля" вийшла мильна і миршава у плані текстів. Пісня «Стріляй» шокує невимушеністю своїх рим: вуаль –діагональ – кришталь - даль». Слушно зазначила одна з фанаток: «А ви самі попробуйте придумати риму до «вуаль»… Потішили рими з нової пісні «Бодегіта»: «Я зайшов у Бодегіту і замовив там мохіто, два мохіто — і між нами буде літо»

Чи вплинув на якість альбому несподіваний вихід з гурту гітариста Петра Чернявського? – сказати важко. За місяць до офіційного релізу він пішов з О.Е., достеменно не пояснивши причини. А втім прощальний подарунок у вигляді соло у пісні «Стіна» таки залишив. Нового гітариста – серба Володимира Опасніца – вже встигли назвати найпотужнішим з усіх складів Океану. І на Арені Львів він справді показав свою майстерність. Опасніц чудово імпровізував після пісні «Незалежність». До речі, саме її Вакарчук назвав улюбленою, хоча більшість критиків чомусь охрестили її «прісною». Зі сцени фронтмен запевнив, що вона не має жодного політичного змісту: «Критики у всьому вбачають політичний підтекст. У пісні «Стріляй», у пісні "Без бою". Там його нема».

Витягнув концерт саме старий репертуар. Усі пісні з нового альбому, за винятком кількох, трибуни зустрічали сидячи. Тоді як старі добрі «Кішка», «Сюзі», «Не питай», «Майже весна», «Без бою» викликали просто шквал оплесків, тупотіння шістдесяти тисяч ніг і волання тридцяти тисяч горлянок.

Загалом те, що відбувалося на сцені можна назвати шаманізмом. Затяжне і психоделічне інтро до пісні «Друг» нагадувало те, що свого часу практикував Джім Моррісон. Днями в опублікованому інтерв'ю Вакарчук обмовився, що переглядав концертні записи Led Zeppelin під час роботи над альбомом. Зрештою стиль фронтмена О.Е. справді порівняний зі стилем Роберта Планта. Голос Вакарчука хриплий і чуттєвий. Складається враження, що з роками він стає тільки глибшим. Ну а за самовіддачею у нього немає рівних на українській сцені.

Псувала враження від виступу, як не дивно нова Арена. Вона явно не пристосована для якісних у плані звуку концертів. Якщо у фан-секторі звукова картина була більш-менш збалансована, то вже на нижньому ярусі трибуни відчутно провалювалися середні частоти. Ну а верхньому ярусу можна хіба поспівчувати. Приблизно у половині пісень сильна доля наголошувалася скупою ритмікою, що зрештою вкупі з провалом «середини» створювало враження концерту музики драм’н’бас. Найбільше «діставалося» верхнім трибунам, де луна була шаленою, а з усього звукового спектру долинали лише низи, тож люди навіть не одразу впізнавали, яка пісня виконувалась.

Після того, як рок-гурт виконав заплановану програму й зійшов зі сцени, публіка тричі викликала їх заспівати «на біс». «Ви ще живі? Хочете ще трохи пострибати?», – звернувся вокаліст до публіки. Шалені емоції і віддача тих, хто прийшов на концерт, засвідчили дві речі. Перша – яким би не був їх останній альбом, О.Е. має неймовірний запас вірності від фанатів, який склався за успішну багатолітню активність гурту. І друга – завдяки фанам, які будуть постійно ходити на концерти, Вакарчук може і не помітити, як втрачатиме народну любов. На концерт прийшли люди від 20 до 40 років – ті, хто виросли на музиці Океану Ельзи. Натомість, настільки мало було підлітків, що аж дивно. А це говорить про те, що останні роботи не «зачепили» нових фанів. Аудиторія Вакарчука старіє і вже можна стверджувати напевно, що альбом «Земля» не той матеріал, який приверне нових фанів до О.Е. Насправді цікаво: чи став би Океан популярним, коли б почав з такого альбому? Чи звернули б увагу критики на молодий гурт з такими текстами?

Не хочеться вірити, що пісенька «ОЕ» вже відспівана. А взагалі після «Землі» так захотілося послухати у свій час так сильно зацьковану «Дольче Віту».

Текст написаний під враженнями від концерту О.Е. 1 червня на Львів Арені, критичних відгуків і пісень "З нею", "Незалежність", "На небі".